Рынок и мародерство – это трохи різні речі. Генератор, который оплачивает 12 тысяч, а став оплачивает 40 тысяч, — это не рынок, а мародерство длинных. Газовая горілка, кака коштувала 2200, стала коштувати 6500, – это не рынок, а мародерство ділків. Старлинки, которые покупают в Европе, а в Украине продают по бездорожью, – это не рынок, а мародерство длинных. Аккумулятор-перетворювач, какой коштував 26 000, а став коштувати 52 000, – это не рынок, а мародерство ділків.

Инвертор, который оплатил 800, а став оплатил 4 200, – это не рынок, а #мародерство длинных. Поправка на ажиотаж приймається, але не приймається хитровывиєбаність наших дел, как, звісно, ​​класнюче зметикували и из блеуту витиснуть маржинальність своего бизнеса 500% минімум. Це не питання заздрости чи конкуренції. Це питание выживанье й солидарності. Благопристойні межі навару – це іспит, який ділки (наші ж люди) не склали під час війни.

Підприємливість під час війни набуває особливої ​​барви, и вона – на межі з мародерством. Бо хто ледве пропетляє холодоморну зиму, а хто нагріє на ній руки и #блеск закрывается из новою квартирою. Війна й безвыходно ануловує ринківі механізми і вмикає людські, моральні, этичні. І там представилється ху із ху. Спостеригаючи за вакханалию засекреченности, вигляд, что наши дела завтра планируют продлить копита, якщо наостанок не годні нализатись.