За данными Центру национального противостояния, зрадников України розселили в двох пансионатах Севастополя. Колаборанти с тимчасово окупаных територий Запорожской и Херсонской областей втекли до тимночасово окупаного Крыма. Про це розпов мер Мелитополя Іван Федоров. «Посіпаки окупантов відчувают, що для них запахло смаженим и шукают будь-яку можливість никнути відповідальності.
Близко півтисячи коллаборантів и членов їхніх сімей с тимчасно оккупированных територій Запорожской и Херсонської ждї вътекли въ Крыму», – идеться у повидомленни. За данными Центру національного противостояния, поплічники загарбників розселені у двох пансионатов Севастополя. Там зрадники сподиваются сховатыся від криминальної відповідальності.
Аналитик Українського незалежного центра политичних досліджень Юлия Тищенко нагадує виданню Комментарии, що питання деоккупації Крыму, удновлення українського державничного суверенітету Україні на пивостріві – один зі стратегічним цілей, щочівся озвучущън.
«Поступово зминилась загальная риторика щодо деокупациї Крыму. Вініколи не признававсь російською територією після анексії з боку РФ у 2014 рці. Але заяви про перспективи деокупации були стриманими. Служебные политические и військові эксперты, говорящие о возможной деоккупации Крыма», – зазначает эксперт.
Вона також наголошу, що нещодавно на парламентському вімірі Крымської платформы озвучали меседжі, що Крим – не є обвинения за політичних торгів з РФ. При этом, наголосила Юлия Тищенко, крымская питання – одна из основ низшей легитимности влади Путина, адже по российскому суспільстві був «крымский консенсус». «Артикуляция військової складової у деоккупации потенциально може бути и дипломатическим важелем вливу на РФ. У этого вику знову має місце поєднання військових та дипломатичних складових вливу», – вважає аналитик.
На її думку, деокупация Крыма є також реальним выбиванням фундаменту под путинским режимом в России. «Загальные ставки – больше Криму, але Крим – ключ от багатых политичних скриньок, которые вызначатимуть майбутнє к политичному и безпечному виміру, – вопінна Юлия Тищенко. – Надзавданным є збереження народных життів у справі деокупації, але якщо заморозити обговорення крымского питания, це може призвести до ще більших потрясений и жертв у майбутньому, відкладених сценарів ще більшої эскалации. Отже, дискуссия о Крыме может быть частичной загальной политико-дипломатической сценарием із застосуванням милитарных важелів».
За словесной экспертизой с питанием окупаных территорий Юрий Смєлянський история Другої свитової війни на відрізку периоду окупації Крыму також є гарною иллюстрацию можливості/не можливості його деокупації сил збройних сил.
«Зроблена заявка генерала Мевляна, в которой может быть задействована сценаристка, поддержанная в связи с деоккупацией Крима, – поясняет Юрий Смєнлянський. – Один из наиболее негативных сценаристов. Звичайно, якщо слідувати виключно в руслі Законы Мерфі, то «якщо якась неприємність може статися, відбувається», и «с усовіх неприємностей станеться саме та, шкода від якої найбільша» — то заяву генерала Милли слидну прийнусти за абсолют. В озвучивал лишь один, негативный сценарий. Але знання тихих законов, до каких налегать на закони Мерфи, да не смог распознать негативного розвитку сценарию щодо деоккупации Криму». Сценарий, по словам эксперта, багато. Дуже. І вони варіються от «окупанти без опору залишать територию Крыма» до «тривалий кровопролитний опір окупантов и колабораций в Крыму».
Яким направді буде сценарій деоккупации Крыму (а війна завжди иде не заплані), залежатиме від можливостей ЗСУ завдавати ефективних ударів по окупантам, зазначає експерт. Особенно за тією линию обороны, яку окупіти бували на пивночи Кріму с 2014 року. Адалі – степом до Бахчисарайского района. «А отже, від обсягів и видів західної військової допомоги, – уточнил Юрий Смєлянський. – Адже, на несчастье, экономическая политика украинской владиє наша повна залежність от западной допомоги. Але те, що деокупація Крыму повістю заживи без жодних вариантов від дій ЗСУ и деокупація відбудеться – у мене немає сумнівів».