Під Херсоном загинув розвідник 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Остроградського Володимир Малецький (позивний “Маорі”). Він разом із товаришами по службі рятував побратимів, які потрапили в засідку. За кілька місяців до цього він відчайдушно боровся за рідний Маріуполь. Загинув, допомагаючи пораненим воїнам Усі обставини загибелі морпіха й точне місце, де це сталося, розповідати зараз не можна – про це лише згодом. Але, як повідомив OBOZREVATEL товариш по службі Малецького Руслан Пустовойт (“Павук”), Володимир зголосився допомогти воїнам, які потрапили в засідку. “Під Херсоном наші танкісти потрапили в засідку, по них працювали снайпери та авіація ворога – були поранені. Наші хлопці кинулися на допомогу – як і завжди.

Росіяни накрили, за попередньою інформацією, з “Урагану”. “Рекс” загинув на місці, “Маорі” отримав дуже тяжкі поранення, зокрема в голову, але пульс ще промацувався. Його змогли довезти до шпиталю, а там уже лікар констатував смерть. Сказав, що Малецького більше немає. В один день ми втратили двох таких хлопців…” – розповів розвідник. Пустовойт не може стримати біль, згадуючи Володимира, який був йому дорогий, як власна дитина: “Ми познайомилися ще у 2014 році, коли Володя прийшов до “Аратти”. Світлий, чистий, чесний. Був час, що й мешкав у мене вдома. За вісім років війни він став частиною нашої з Танею сім’ї. Навіть мій син Олежик трішки ревнував по-пацанячому, коли бачив моє ставлення до Володі”. За словами товариша по службі, “Маорі” мав рідкісну людську рису: не казав, що щось неможливо. “Він виконував будь-яку роботу – абсолютно будь-яку. “Це неможливо” – не для нього. Хоч о другій годині ночі підйом або о третій – не має значення, він не скаржився, не відмовлявся. Робив усе не на сто, а на тисячу відсотків.

З початку війни з дитини він перетворився на справжнього чоловіка. Був неймовірно сміливим та світлим”, – каже Руслан Пустовойт. Веселого та життєрадісного воїна любили абсолютно всі. Разом із Володимиром та іншими захисниками під час відрядження я їздила Приазов’ям, заїжджали і в Широкине. На обличчі “Маорі” не було жодного граму хвилювання в небезпечній ситуації – тільки легка, світла посмішка. Своїм оптимізмом він буквально заряджав оточення. На війну пішов добровольцем Володимир Малецький народився в одному із сіл Запорізької області, яке зараз перебуває в окупації. Ріс у багатодітній родині – не знаючи батька. У нього є два старші брати й сестра. Маму дуже любив і поважав – приїжджав щотижня, щоб допомогти.