Подаємо мовою оригіналу:

Павло Бондаренко

Ну, що схоже, дядько Сі встромив “всєхпереігральщіку”. Причому ззаду та у найнесподіваніший момент. І щось навіть гірше за здоровезного ножа.

Дядечко Сі, ласкаво мружачись, назвав Україну стратегічним партнером КНР. А ще поставив вимогу – крутися як хочеш, що хочеш роби, але війна до 15 листопада має закінчитися.

Тут не лише вплив США поглядається. Війна сильно б’є й по економіці Піднебесної, вганяючи її у депресію. І не лише Піднебесної. До вимоги Пекіну приєднався Делі. Бо там теж несуть колосальні збитки.

Таким чином, втративши європейський ринок газу та нафти москва сильно ризикує втратити ще й два цих величезних ринки збуту своїх смердючих “енергоносіїв”. Що у свою чергу спричинить фінансово-економічний колапс у самій “бензоколонці”.

І все б нічого – тамтешній народ звик жити у злиднях. Але поваляться бізнесімперії оточення хвв. А якщо диктатор стає непопулярним, він довго не живе. Колись навіть Стану, який став непотрібним і небезпечним “соратники” допомогли відправитися до країни вічного полювання. І першим хто плюнув на його труп, був головний охоронець і підручний – Берія.

Сумніваюся, що “всехпереігральщік”, котрий, схоже, з переляку зовсім поїхав кукухою, виконає вимоги Сі та інших серйозних дядьків і тітоньок. Тому чекаємо на “Лебедине озеро”. Варіанти можливі, але їх небагато. До слова, щось за ядрьоний дрин після вітання дядечка Сі теж почали замовкати…

А пригадуєте, як усе починалося? Як хвв перед нападом на Україну їздив до дядька Сі. Й очевидно щось звідти привіз в обмін на згоду кремля по “питанню Тайваню”. Як тоді педалювалася тема його “визволення” Китаєм. І де то все?

А все чому? Бо Україна встояла і наразі здобуває перемогу за перемогою.