Білоруські військові зв’язуються з українською владою та кажуть, що планують здаватися в полон у разі відправлення їх на територію України для участі у бойових діях. Вони не хочуть помирати за чужі інтереси.
Про це в ефірі UA:Разом повідомив прес-офіцер командування Сухопутних військ ЗСУ Володимир Фітьо, відповідаючи на питання про стягування до українського кордону техніки в Білорусі та готовність ЗСУ зустрічати ворога в цьому напрямку.
«Ми всі бачимо, що українські Збройні сили готові до будь-якого ходу подій, і ворогові на території України просто нічого робити. Білоруські військові про це чудово знають. Вони намагаються зв’язатися з нашими представниками влади і попереджають про те, що у разі вилазки до нас вони відразу здаватимуться в полон», — сказав Фітьо.
Загалом, масштабний наступ регулярної армії Білорусі на Україну був призначений на 21 березня, але з невідомої причини вже сформовані поблизу українського кордону колони “розсмокталися”. У лавах армії Білорусі часті випадки саботажу. Головна причина – військові не хочуть брати участь у війні Путіна в Україні, побоюючись за своє життя.
Білорусів можуть погнати в атаку на Україну російські командири, і тоді можливі кілька варіантів розвитку подій. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловила білоруська блогерка, опозиціонерка Тетяна Мартинова.
Опозиціонерка повідомила, що війська повинні були вже зайти на територію України.
“Він (Лукашенко – ред.) повинен був ввести їх вчора (21 березня. – Ред.) зранку, мав бути наступ. Все було готове за трьома напрямками. Стояли колони. Я про це всіх попередила, щоб люди розуміли, як поводитися. Але о 2-й годині ночі щось змінилося і колони почали різко розсмоктуватися.
Напередодні був саботаж низки полковників, які виступали проти наступу, бо нічого не готове. Можливо, хтось щось доніс.
Загалом такі рішення залежать не від Лукашенка. Це вирішує генштаб, міністерство оборони, яке давно підпорядковується Путіну, а не йому.
Але ми повинні розуміти, що він поки що сидить на своєму місці і певним чином у разі якогось потрапляння до нього інформації може вплинути на ситуацію”.
Мартинова вважає, що відбій наступу дав аж ніяк не Путін.
“Це однозначно не Путін. Для нього життєво важливим є цей наступ – на Волинь, Рівне, Львів, щоб відрізати постачання озброєнь, що йдуть в Україну. Але білоруські війська туди не дійдуть, це зрозуміло.
Це означатиме швидку смерть недоармії Лукашенка. Українці розіб’ють її миттєво. І це, звичайно, спричинить швидкі незворотні наслідки вже всередині Білорусі. Тому Лукашенко намагатиметься зістрибнути з цієї голки.
Але Вові це треба і у Вови не так багато варіантів. Прибрати Лукашенка, ізолювати його, зробити якийсь хитрий хід для того, щоб той самий Вольфович чи Хренін (начальник генштабу та міністр оборони Білорусі. – Ред.) ухвалювали рішення незалежно від Лукашенка. Фактично це було й так, але це не спрацювало.
Я роблю ставку на саботаж у лавах білоруської армії, оскільки там немає тих, хто дуже хоче помирати. Вони лише із мирними протестувальниками можуть воювати”.
Опозиціонерка додала, що люди чинять саботаж, тому що не хочеться вмирати. На українців, як і на своїх білорусів, яких вони ганяли у 2020-му ціпками, їм начхати.
Також іде рейкова війна, включаючи людей, які працюють із документами. Тому що питання не лише у тому, щоб щось зіпсувати, а й у тому, щоб про це доповісти демократичним силам, які цю інформацію поширюють далі.
Партизанська війна, звичайно, не в тому обсязі, в якому білорусам хотілося б. Але вона йде. Є ще сміливі білоруси усередині країни.
Окрім цього, Мартинова вважає, що Лукашенко заслуговує на Гаагу.
“Він заслужив собі Гаагу давно. Це сталося навіть не 2020 року, а наприкінці 1990-х, коли він став убивати політичних опонентів. Але це більшою мірою екзистенційне питання, аніж правове, бо жодної фіксації не було.
З 2020 року розпочалася фіксація доказів його злочинів щодо ліквідації, щодо вбивства людей. Економічні злочини ми зараз залишаємо за дужками, бо рейдерські захоплення та знищення бізнесу завжди були державною політикою Білорусі протягом 27 років.
Тому він не просто заслужив Гаагу. Він заслужив, щоб його в клітці возили світом і показували. Хоча, мабуть, у клітці йому буде весело. Нехай краще сидить у одиночній камері у підвалі, де йому поливатимуть підлогу хлоркою, як це робили нашим бабусям, які виходили на мирні марші. До кінця своїх днів”.