Міжнародний консультант у сфері корпоративних фінансів Іван Компан пише у своїй колонці: ХТО Б МІГ ПОДУМАТИ! Якби хтось років п’ять тому, а то й менше, поцікавився моєю думкою, що буде з курсом гривні, якщо на Україну щоночі падатимуть бомби, вбиваючи людей, знищуючи автомобілі та руйнуючи будинки, я би, чесно кажучи, відповів, що курсу не буде взагалі – ні долари, ані євро неможливо буде купити. Хто ж захоче ризикувати своїми заощадженнями, зберігаючи їх у вигляді нікому не потрібних папірців, в які мала б перетворитися національна валюта? І як самі бачите, це було б величезною помилкою. Українська фінансова система живе, працює і повноцінно виконує свої функції, а гривня, попри всі негативні фактори, тримається, за що можна щиро подякувати західним партнерам, які дають гроші владі, та українським банкірам, які забезпечують їх збалансоване перетікання з однієї форми в іншу

ЧИ ОЗНАЧАЄ ЦЕ, ЩО МОЖНА ЗАСПОКОЇТИСЯ і взагалі забути про таке історично важливе для українців питання «курсу»? Боюсь, що ні, хоча в короткостроковій перспективі навряд чи є якісь причини хвилюватися. А ось далі, як у нас завжди, невизначеність. Поки йде війна і в країну тече повноводна ріка іноземної валютної допомоги — все добре. Що буде після перемоги — більше питань, ніж відповідей, адже до жодних економічних реформ руки ні у кого так і не дійшли. Схоже, що у фінансово-економічному просторі наразі домінуючою є популярна теза про «не на часі». Шкода тільки, що коли стане «на часі», то буде трохи запізно. Але чи нам цього лякатися? На тлі згаяних тридцяти років ще два-три пролетять і не помітиш! А якщо й після цього нічого з місця не зрушиться, то така вже наша доля — бо навіть якщо велика війна не може змусити країну змінитися зсередини, то залишається тільки чекати на прибульців, або розвиток штучного інтелекту, як фактор останньої надії, щоб хтось з них очолив такий необхідний процес змін в Україні.

А В ОЧІКУВАННІ, ПОКИ ХТОСЬ ВСЕ Ж ТАКИ РОЗПОЧНЕ ДОЛЕНОСНІ РЕФОРМИ, УКРАЇНЦІ ПОТРОХУ ПРОДОВЖУЮТЬ КУПУВАТИ ВАЛЮТУ, без паніки, організовано, швидше намагаючись планово убезпечити своє фінансове майбутнє, аніж злякавшись ворожих бомб. І як наслідок — зростання обсягів її купівлі у травні. До того ж, останнім часом купувати іноземні гроші стало простіше, через банки, які пропонують конвертацію гривень в євро та долари через тримісячні депозити, по гарному курсу, що впевнений є привабливою пропозицією для громадян, які мають вільну гривню.

ЩЕ ОДНИМ СТИМУЛОМ ДЛЯ КУПІВЛІ ВАЛЮТИ є той факт, що українські банки, в тому числі великі та надійні, нарешті стали пропонувати своїм клієнтам тримати гроші на валютних депозитах під ненульовий відсоток. Нечувана розкіш, адже останні роки ми тільки й бачили, що пропозиції депозитів у валюті з відсотками на рівні 0.01%. Зараз це 2% в доларах і до 1% в євро, що теж не «золоті гори», але погодьтеся — прогрес є.

[quads id=1]

ДОХІДНІСТЬ ВАЛЮТНИХ ОВДП ТЕЖ СУТТЄВО ЗРОСЛА, аж до 4.8% в доларах, і якщо вже вибирати, кому довірити свої гроші – банкам чи напряму державі – то напевно державі, адже, якщо вона вирішить не платити, то й банки відмовляться виконувати зобов’язання. За таке зростання дохідності мусимо подякувати ФРС, центральному банку США, який протягом року підняв відсоткову ставку з 0% до 5%, суттєво ожививши ринок облігацій та трохи підвищивши привабливість депозитів не тільки в США, а й по всьому доларизованому світові.

ХТО ВСТИГ, ТОЙ МОЛОДЕЦЬ. Але все ж таки, незважаючи на певні позитивні зміни на українському ринку, які дають звичайним людям нагоду заробити хоч якісь відсотки на свій валютний капітал, можливості всередині країни досить обмежені. І праві були ті, хто свого часу, до війни, встигли скористатися лібералізмом НБУ і відкрити рахунки за кордоном, переказавши на них чесно зароблені гроші. Тепер ці далекоглядні інвестори можуть заробляти принаймні п’ять відсотків річних, даючи в борг американському уряду, або й більше, інвестуючи в акції технологічних компаній, ціни на які зросли на десятки відсотків лише з початку цього року. І погодьтеся, що одна справа давати в борг українському Мінфіну, під 4.8%, а інша — американському, під 5.5%, особливо, якщо врахувати, що кредитні рейтинги цих фінансових міністерств знаходяться на різних полюсах шкали, яка визначає ймовірність дефолту.