“Ми тримали оборону до останньої хвилини, але ворог взяв нас у велике кільце”.  35-річна старший бойовий медик Ірина Стогній із Вінницької області, яка провела у полоні рашистів шість місяців За словами Стогній з 10 на 11 квітня в українських захисників, які тримали оборону Маріуполя, мав бути прорив разом з іншими бригадами та цивільними. “Ми створили колону, але її розбив ворожий літак. Тому повернулися назад у бункер.

Вночі 12 квітня вирішили спробувати так зробити знову, проте поділилися на невеликі групи, щоб бути менш помітними. Вдень відпочивали, а вночі продовжували вихід…”, – розповіла медик. Стогній згадує, що в момент виходу були поранені та вбиті. Так, внаслідок обстрілу “Градами” однієї з українських військових буквально відірвало голову. Ірині довелося діставати її тіло. У загиблої жінки залишилося двоє дітей. «Небагато хто знає, але під час прориву нас здали місцеві жителі Маріуполя.

Це ті, яким ми допомагали медикаментами та продуктами, і вони у вічі стверджували, що пишаються нами.  А потім швидко «перевзулися» та цілували чоботи окупантів, називаючи нас «фашистами», «націоналістами»», – розповіла Ірина З Маріуполя рашисти вивезли 850 бранців автобусом до Оленівки. «Потім перевезли до Таганрога і там почалося пекло», – згадує Стогній. З бранців знущалися, не розбираючи, жінка це чи чоловік. Били струмом, обливали окропом, заламували руки, били ногами і, підвішуючи за руки, відправляли в котельню, яку розпалювали.