Журналіст «ВЗ» поспілкувалася з Орестом Базилевичем — батьком Ярослава та дідусем трьох дівчат родини Базилевичів, які загинули від російської ракети

4 вересня російські балістичні ракети забрали життя сімох львів’ян з вулиці Коновальця, 44, серед яких майже усю родину Базилевичів. Від ракетного удару на сходовій клітці історичного будинку буферної зони ЮНЕСКО загинула 43-річна жінка Євгенія Базилевич та її троє доньок — 21-річна Ярина, 18-річна Дарина та 7-річна Емілія. Їх поховали на Личаківському кладовищі.Журналіст «ВЗ» навідалася до місця трагедії, щоб побачити, як триває розбір завалів. У будинку, де була сходова клітка, утворилася прірва

… Частина вулиці Коновальця досі перекрита, її охороняють поліцейські. Кожного, хто хоче туди потрапити, перевіряють: запитують, чи ви мешканці, чи просто «відвідувачі», які хочуть подивитися на масштаби руйнування. Місцеві мешканці з сумом кажуть, охочих побачити трагедію на власні очі не бракує. «Вже так набрид цей ажіотаж. Скільки ще можна ходити до будинку на Коновальця, якого понищила ракета?», — нарікає мешканка Коновальця, 54, яка якраз підрізала кущі біля свого будинку.

Біля напівзруйнованого будинку працює кран. Його організували мешканці Коновальця, 44, аби допомогти вивезти з помешкання вцілілі речі — одяг, постіль, документи, посуд… Вцілілих меблів майже немає: вони або потрощені від вибухової хвилі, або провалилися з цілим поверхом донизу… У будинку повністю зруйнована сходова клітка. Там утворилася прірва із залишками стін. Тож добратися до зруйнованих помешкань жильці не можуть. Люди за допомогою рятувальників та крана по шматочках збирають докупи бодай теплий одяг… Внутрішній дворик будинку вщент знищений, туди нікого не пускають через ризик провалу конструкцій будинку.Кран з вишкою для порятунку речей з рознесених ракетами квартир організувала для мешканців управителька ОСББ «Байки» Олександра Слободян. «Тут тринадцять квартир. Люди вивозять, що можна, і перевозять туди, де зараз мешкають (переважно в родичів чи на орендованих квартирах. — Авт.). — каже моя співрозмовниця. — Цей кран ми організували насамперед для квартири останнього поверху Ярослава Базилевича. Він поліз краном нагору, аби забрати речі, які йому знадобляться на новому місці. Я звернулася до Франківської районної адміністрації, яка надала нам вишку безкоштовно. Закупили для людей каски, рукавиці. Це речі, які знадобляться у роботі у квартирі, поки забирають речі».

 

«Якби дівчата залишилися у спальнях, були б живі»

Біля крана з вишкою — тато Ярослава Базилевича, пан Орест.

Підходжу до нього, чоловік радо погоджується поспілкуватися з журналістом «ВЗ» (представники ОСББ «Байки» відмовляли мене від комунікації з родиною Базилевичів, мовляв, їм зараз не до журналістів. — Авт.). Разом з паном Орестом біля крана чергує його похресник.

«Ярослав якраз поліз по крану і потрапив у свою квартиру, там вціліли дві кімнати. Забирає речі у наш будинок в Оброшиному, мешкає зараз з нами, має там кімнату, — розповідає Орест Базилевич. — Мій син мешкав тут з сім’єю у чотирикімнатній квартирі. Дві кімнати, які виходять у двір, де була сходова клітка, зруйновані, там нічого немає… Дах аж зім’яло. Сходова клітка — слабка консольна конструкція, легка і делікатна. Вона провалилася від удару якраз тоді, коли дівчата сходили по ній, аби врятуватися від ракет. З ними на цій сходовій клітці ще був Олександр Погорецький (екскерівник міграційної служби Львівської області. — Авт.) та Юрій Арабський. Погорецький жив навпроти квартири Ярослава. З його помешкання, вікна якого виходять у дворик, нічого не залишилося. То якраз звідти летіло. У квартирі Погорецького було піддашшя, там провалено все — від перекриття до стін. Знаю, що Погорецький зійшов першим по сходовій, кликав Юрка Арабського, але той затримувався трохи вище. Мої дівчата теж збігалися. Якби лишилися у спальні квартири, були би живі. Мій син Ярослав в той момент був у кухні».

Орест Базилевич каже, що Ярославу зараз рятує підтримка батьків, родини, друзів. Намагається зайняти себе будь-якою роботою, аби хоч трохи переключитися.

Пан Орест каже, що його син навряд чи повернеться у будинок на Коновальця після його відновлення. «З одного боку, ця квартира — пам’ять, з іншого, як з цими спогадами буде жити мій син», — продовжує розмову Орест Базилевич.

Батько каже, Ярославу прооперували око, яке постраждало від травм внаслідок удару. Зараз погано бачить не одне око.

4 вересня, з п’ятої години ранку, ворог здійснив комбіновану атаку по Львову — ракетами та шахедами. Внаслідок атаки 154 будинки зазнали ушкоджень, сім людей загинули. У трьох лікарнях Першого медоб’єднання Львова перебувають семеро критичних пацієнтів. В операційних — ще 8 пацієнтів з осколковими проникаючими пораненнями. Мешканців шести будинків, куди прилетіли ракети доведеться відселити.Джерело